Заміна тазостегнового суглоба на штучний імплантат

Заміна або ендопротезування кульшового суглоба — це хірургічна операція по частковій або повній заміні суглоба на штучний протез. До такого протезування вдаються у тих випадках, коли суглоб сильно зруйнований, сильно виражений больовий синдром, рухові функції порушені, а медикаментозне лікування не дає результатів.

Зміст статті:

• Показання до проведення операції
• Діагностика захворювання, види ендопротезування
• Типи ендопротезів кульшових
• Реабілітація та ускладнення після заміни суглоба
• Вартість операції

Подібне оперативне втручання призводить до значного зменшення болю в суглобі або навіть її повного зникнення. Операція проводиться планово після повного обстеження і оцінки складності оперативного втручання. Крім повного медичного огляду, хворий в обов’язковому порядку повинен здати на дослідження сечу і кров, а також зробити рентгенівський знімок легенів і зняти показання ЕКГ.

В ході протезування є ризик крововтрати, тому за деякий час до операції пацієнт здає кров, щоб знизити ризик від донорського переливання. Операція проводиться під загальною анестезією. Для багатьох хворих ендопротезування часто є єдино можливим способом відновлення рухової функції кінцівки.

Найчастіше ендопротезування призначається людям при прогресуючому артриті і дегенеративному остеохондрозі. Основна маса таких пацієнтів — це літні люди, так як такі хвороби розвиваються з віком. Але не виключено, що ці захворювання можуть виникнути в результаті травми або вроджених аномалій суглоба.

В імплантації кульшового суглоба можуть потребувати і люди з некрозом або важкими переломами кульшових кісток. Некроз кістки найчастіше є наслідком системних захворювань або післяопераційним ускладненням пересадки нирок. Руйнівну дію на кістки можуть надавати деякі лікарські препарати і алкоголь.

Незворотні зміни в кістці є показанням до операції

У разі вродженої неповноцінності суглоба (дисплазія), при якій кістка спочатку розвивається і функціонує неправильно (це призводить до її швидкого зношування), немає іншого способу лікування, крім як операція по його заміні на імплантат. При нормальному розвитку і відсутності яких-небудь травм кульшовий суглоб має гладку поверхню. Це дозволяє людині здійснювати рухи без дискомфорту та болю. При патологіях головка суглоба зношується, що викликає біль при ходьбі або інших рухах ноги.

Як і при будь-якому хірургічному втручанні, існує ризик ускладнень після проведення операції. Існує ряд випадків, коли ендопротезування суглоба недоцільно:

• крихкість кістки, яка не дозволить утримувати імплантат;
• пошкодження нервових закінчень в суглобі;
• нестійкість суглоба;
• недорозвиненість кістки;
• ревматоїдний артрит;
• остеопороз;
• серцево-судинні захворювання в стадії декомпенсації;
• гострі захворювання судин нижніх кінцівок;
• наявність гнійного вогнища інфекції;
• інфекційні захворювання суглоба;
• розлади психіки.

Пацієнту імплантують в здорову частину кістки штир з штучної головкою

До основних методів діагностування хвороби кульшового суглоба відносять:

• Клінічний огляд: біль при навантаженнях і русі, асиметрія, обмеженість у рухах.
• Серія рентгенівських знімків, які робляться в різних проекціях.
• Ультразвукове дослідження.
• Магнітно-резонансна томографія.
• Метод контрастного рентгенологічного дослідження (ангіографія).
• Сцинтиграфія кісток (ізотопне дослідження).
• Діагностична пункція.
• Аналіз крові і синовіальної рідини. Дозволяє виявити присутність запальних та інших патологічних процесів.

Операцію призначають після складання повної картини стану пацієнта і підбору протеза. Існує 2 виду ендопротезування:

• Повна заміна суглоба (головки та вертлюгової западини).
• Гемиартропластика — однополюсне заміщення. Імплантують тільки головку стегнової кістки.

Повна або тотальна заміна суглоба передбачає собою заміну всіх компонентів суглоба на штучні. З стегнової кістки опора передається на ніжку імплантату і через головку на вертлужний компонент, який встановлюється на місце зруйнованої кульшової западини. Людина може рухати ногою (суглобом) завдяки взаємодії штучних компонентів протеза.

Штучний кульшовий суглоб при тотальної заміни встановлюється і фіксується цементним, безцементним і комбінованим способом. Цементний спосіб передбачає заповнення кістковим цементом простору між ніжкою імплантату і внутрішнім кортикальним шаром. Чашка для цементної фіксації по периметру має ребра, за рахунок яких посилюється зчеплення з цементом.

Бесцементная фіксація протеза здійснюється за рахунок вростання тканин кістки у протез, який для цього має шорстку поверхню, після того як ендопротез імплантують в кістку способом щільної посадки. При комбінованому способі установки протеза його ніжка фіксується цементом, а чашка — бесцементно. Однополюсне заміщення найчастіше застосовують після переломів шийки стегнової кістки у літніх людей. Протез встановлюється як на цемент, так і способом щільної посадки. Така операція відновлює здатність пересуватися самостійно, але з-за того, що головка ендопротезу безпосередньо впливає на вертлужную западину, часто виникає біль при ходьбі.

Медицина налічує приблизно 60 різних видів ендопротезів, які розрізняються між собою типом конструкції і матеріалом виготовлення. Але будь протез складається з 3-х складових:

• пластикова чашка;
• металева куля, який заміщує собою головку стегнової кістки;
• ніжка — металевий стрижень для міцності протеза.

На рентген-знімку видно результат операції по заміні суглоба

Штучний суглоб виготовляють з матеріалів, які не завдають шкоди здоров’ю і біологічно сумісним з організмом людини. Ті матеріали, які взаємодіють один з одним в ендопротезе, називають вузлом тертя:

• Метал-пластик. Хороший та надійний бюджетний варіант. Така операція із заміни тазостегнового суглоба рекомендується людям похилого віку, так як пластик в протезі з-за підвищеної рухової активності у молодих людей швидко зношується і потрібна повторна операція.
• Кераміка-пластик. Головка ендопротезу виготовляється з або алюмінієвої композитної кераміки, а чашка — з пластика. Прийнятна зносостійкість, але, як і в 1-му варіанті, пластик швидко зношується.
• Кераміка. Виготовляють протез з композитної рожевої кераміки. Такий матеріал стійкий до зношування і біологічно сумісним з організмом. Крім того, кераміка дозволяє виготовляти головки з збільшеним діаметром, що дає можливість збільшити амплітуду рухів у суглобі. До недоліків відносять крихкість (ймовірність розколу) і високу вартість.
• Метал. Найдорожчий і надійний вид конструкції протеза з існуючих. Рекомендується для імплантації молодим і активним людям.

Після операції пацієнт ще кілька годин проводить в реанімації, а потім, якщо немає ускладнень, його переводять у палату. Крім знеболюючих препаратів, призначають антибіотики, антикоагулянти і фибринолитики. Через добу пацієнту знімають катетер видаляють післяопераційний дренаж (якщо він встановлений). Роблять серію рентгенівських знімків для перевірки правильності установки протеза. Якщо знімки підтверджують успішність операції, то в цей же день хворий повинен почати процес відновлення: змінити позу в ліжку (більше сидіти, чим лежати), зробити кілька кроків, спираючись на милиці в присутності лікаря.

Перебування в стаціонарі не перевищує 10 днів. За цей час пацієнт повинен навчитися самостійно вставати з ліжка і пересуватися. Післяопераційний період займає кілька місяців. Перші вправи після операції починають робити на наступний день (у положенні сидячи).

Варто бути готовим до того, що відновлення в перші тижні буде супроводжуватися негострої біль у стегні. Велике значення в післяопераційний період відіграє лікувальна фізкультура. Індивідуально для кожного пацієнта підбирають вправи, які сприяють нормалізації руху кінцівки і зміцнюють м’язи.

По виписці з клініки лікар дасть повний опис протипоказань і вправ, які можна виконувати самостійно.

Небезпеку, яка може підстерігати відразу після операції — це інфекція. Для її запобігання прописують курс антибіотиків. Щоб уникнути тромбоемболічних ускладнень, рекомендується виконувати вправи для гомілки, носити спеціальний панчіх, а також провести профілактичне лікування антикоагулянтами. Не можна перезавантажувати суглоб, так як зайва навантаження може призвести до його вивиху або руйнування імплантату (перелом). Особливо це актуально для людей з надмірною вагою.
Із-за присутності в організмі чужорідного тіла руйнування може піддаватися знаходиться поруч з ендопротезом суглоб. Така реакція виникає з таких причин:

• алергічна реакція організму на матеріал, з якого виготовлений ендопротез;
• неправильно встановлений імплантат;
• неправильне цементування.

Найбільш поширеним ускладненням, навіть після проведення повного курсу по відновленню, є розхитування або зміщення протеза.

Вартість операції ендопротезування залежить від обраного типу імплантата, країни, в якій знаходиться медичний заклад та вартості її послуг. Тому назвати конкретну цифру не можна.

Є 2 способи, як оплатити вартість операції з: власні засоби та медичної квотою.
В 1-му варіанті пацієнт повністю сам оплачує все необхідне для операції. Що ж стосується 2-го варіанту, то існує спеціальна державна програма з надання безоплатної високотехнологічної медичної допомоги (квота). Щоб її отримати, хворому необхідно зібрати потрібні документи і записатися на чергу в департаменті охорони здоров’я, який знаходиться за місцем прописки. З медичної квотою операція проводиться безкоштовно. Вартість лікування і сам протез оплачує держава. Як правило, після оформлення всіх документом і до моменту видачі квоти проходить близько року.
Після ендопротезування багато хто задається питанням, як їм жити далі. Іноді протез набагато краще, чим власний суглоб, який заподіює біль або обмежує пересування. Не можна піднімати тяжкості, потрібно стежити за вагою, уникати переохолодження, своєчасно лікувати всі простудні та інфекційні захворювання, не робити різких рухів ногою. Слід максимально знизити навантаження на прооперовану ногу. Не можна забувати і про комплекс вправ, які дозволять тримати м’язи ноги в тонусі.