Перелом гомілковостопного суглоба

Перелом гомілковостопного суглоба – досить поширена травма нижніх кінцівок. Гомілковостопний суглоб або, як його частіше називають, голеностоп, сконструйований природою таким чином, що у нього велика амплітуда згинання-розгинання. Парадокс, але саме ця його особливість, дозволяючи нам комфортно ходити по нерівній поверхні, робить суглоб вразливим для травм – вивихів та переломів.

Зміст статті:

• Види та чинники переломів гомілки
• Основні симптоми травми гомілковостопного суглоба
• Лікування перелому
• Реабілітація та відновлення

І якщо цього не відбувається після кожного нашого кроку, то тільки завдяки передбаченому природою запобіжному механізму – навколишнього голеностоп масивного апарату з зв’язок і м’язів. Але трапляється, що цей механізм дає збій.

Фактично єдиною причиною травмування гомілкостопа є діюча на суглоб надмірне навантаження. А ось факторів, що провокують цей надлишок, досить багато:

• надмірна маса тіла;
• незручна, тісне взуття;
• фізична втома;
• приземлення з великої висоти на ноги;
• сильний удар по голеностопу;
• наслідки хвороб, при яких кістки стають ламкими (артроз, туберкульоз кістки, остеомієліт та ряд інших).

Чому відбувається перелом гомілковостопного суглоба? На жорстко зафіксовану стопу впливає інша сила – або зовнішня, при ударі в область гомілкостопа, або, частіше, сила продовжує рух власної верхньої частини ноги, після чого відбувається подвертивание ноги: стопи назовні, всередину або назад. І якщо впливає на суглоб сила досить потужна, запобіжний механізм зв’язок і сухожиль не витримує навантаження. Відбувається перелом. При подібній травмі ламаються одна або обидві щиколотки, тобто виступають нижні частини кісток ноги: малогомілкової і великогомілкової.

Сьогодні в медицині прийнято розрізняти два різновиди переломів гомілки: закритий і відкритий. Найпоширеніший – закритий, при якому зламана кістка залишається всередині навколишніх м’яких тканин, не порушуючи їх цілісність. При відкритому переломі гомілки зламана кістка розриває м’які тканини і виходить назовні.

Розрізняють перелом гомілковостопного суглоба без і зі зміщенням. При переломі зі зміщенням зазвичай відбувається не тільки перелом, але і деформація суглоба.

Закритий перелом без зміщення – найлегший варіант перелому, але в той же час і найпідступніший. Справа в тому, що часто його симптоми дуже схожі на симптоми сильного удару. За неведенью ці дві травми легко сплутати, а оскільки при ударах, навіть дуже болючих, далеко не завжди поспішають звертатися до лікаря, той час, коли лікування травмованого суглоба ефективно, буває упущено.

Вид перелому безпосередньо залежить від потужності впливає на гомілковостопний суглоб сили. І саме від виду перелому залежить час, необхідний для лікування та реабілітації хворого. Цей термін може варіюватися від одного до чотирьох місяців і навіть більше.

Для кожного виду перелому характерні свої симптоми. Проте є загальний для всіх видів симптом: сильний біль. При закритій формі перелому – тупий, ниючий, при відкритих – гостра, ріжуча. У більшості випадків на травмовану ногу з-за болю неможливо ступити. Після перелому гомілки, незалежно від виду травми, характерно швидке поява гематоми, набряк м’яких тканин навколо суглоба. При найменшій спробі обмацати пошкоджений суглоб біль стає різкою, практично нестерпним.

1 — великогомілкова кістка; 3 — дельтовидні зв’язка; 8 — п’яткова кістка; 9 — капсула гомілковостопного суглоба.

Відмінності в симптоматиці переломів не настільки явні. При закритому переломі больові симптоми не надто виявлені. Тому після такого перелому, якщо немає зсуву, потерпілий, зафіксувавши стопу лонгетой або тугий фіксуючою пов’язкою, може навіть деякий час ходити зі зламаною щиколоткою. Але якщо отримана травма зі зміщенням, то ходити з-за сильного болю неможливо.

Про відкритому переломі до болю через зламану ногу додається біль від розривів у місці травми м’яких тканин. Незважаючи на те, що цей вид травми вважається важче, чим закритий перелом, але зате він діагностується безпомилково. Правда, потерпілому від цього анітрохи не легше, та й саме лікування значно довше.

Самим небезпечним в травматології вважається перелом зі зміщенням. У цьому випадку, крім швидкої діагностики травми, потрібно ще й правильно визначити ступінь деформації суглоба. Варіантів тут багато: травма або випадання суглобової сумки, випадання осколків кістки і т. п. При такому характері перелому, перш чим почати лікування, спочатку потрібно повернути на місце сместившуюся частина. Тому і лікування, і реабілітація після травми зі зміщенням триває в середньому на 3-4 тижні довше звичайного.

Попередній діагноз можна поставити на основі зовнішніх симптомів, але для остаточного діагнозу обов’язково проведення рентгенографії. Причому, щоб мати точне уявлення про характер перелому, таке дослідження потрібно проводити з двох точок: спереду суглоба і збоку.

Якщо є підозра на перелом зі зміщенням, то травматолог зобов’язаний направити потерпілого на комп’ютерну томографію, щоб побачити тривимірне зображення пошкодженого суглоба.

У лікуванні перелому гомілки є одна аксіома: чим раніше буде надана кваліфікована допомога, тим ефективніше буде лікування. Тривала затримка з початком діагностики травми загрожує запаленням пошкодженого суглоба, що часто призводить до хронічного артриту, артрозу та інших неприємних захворювань. Реабілітація в цьому випадку триває набагато довше і не завжди буває до кінця успішною.

Тому при найменшій підозрі на перелом гомілкостопа не потрібно намагатися не те що встати, але навіть рухати травмованою ногою. Надання першої допомоги має бути спрямоване не на зменшення больового синдрому, як це зазвичай робиться при вивихах чи розтягненнях зв’язок, а на фіксацію пошкодженої ноги в нерухомому стані. Для цього до ушкодженому суглобу з двох сторін прибинтовиваются дерев’яні шини.

При наявності кровотечі – звичайного супутника відкритих травм – треба його зупинити або хоча б максимально зменшити. Якщо кровотеча несильно, то зазвичай досить забинтувати рану чистим бинтом. Якщо воно занадто інтенсивне або забинтувати рану неможливо через виступає з неї кістки, то вище відкритої рани накладають кровоспинний джгут.

Лікування багато в чому залежить від виду травми. При відкритому переломі перед травматологом стоїть завдання не просто зібрати голеностоп, щоб зростити поламані кістки, а зробити це так, щоб потерпілий міг згодом нормально ходити, бігати і навіть танцювати. Лікування відкритого перелому – це завжди хірургічне втручання, оскільки потрібно спочатку правильно скласти суглоб, а після зашити пошкоджені м’які тканини. Для закритої форми травми хірургічне втручання потрібно дуже рідко – лише у випадку зі складним зміщенням. У переважній більшості випадків лікування закритого перелому проводиться амбулаторним методом.

Загальне для всіх видів подібних травм той, що на пошкоджений суглоб обов’язково накладають гіпсову пов’язку.

Скільки доведеться потерпілому її носити, залежить в основному від складності травми і віку постраждалого. Якщо немає зміщення, то цей термін в основному укладається в 8-10 тижнів, при травмах зі зміщенням і відкритих переломах – в межах 4 місяців. Однак бувають настільки складні випадки, що хворому доводиться носити гіпсову пов’язку на півроку і навіть більше.

Для відновлення нормальної працездатності пошкодженого суглоба проводиться реабілітація. Реабілітація при переломі гомілки – це цілий комплекс заходів, що включає в себе:

• ЛФК (лікувальна фізкультура);
• фізіотерапію;
• відновлюючі масажі;
• відновлюючі теплі ванни.

Основна задача ЛФК – розробка травмованого суглоба, підтримання в ньому робочого тонусу позбавлених фізичних навантажень м’язів і відновлення пошкодженого кровообігу. Тому досвідчені лікарі включають елементи ЛФК фактично на 3-4 добу після накладення гіпсу. У цей період рекомендується активно рухати пальцями травмованої ноги. Також можна згинати і розгинати травмовану ногу в коліні, а також піднімати її вгору й опускати вниз з ліжка. Характер та інтенсивність рухів визначає лікар, і старатися в ЛФК, а тим більше самостійно вносити зміни в комплекс вправ – не можна.

Починати відновлювати рухову здатність ноги потрібно обережно, не перенагружая її. Перші дні після визволення від гіпсової пов’язки краще зовсім не спиратися ногою на тверду поверхню, а виконувати рухи в теплій воді. Ходьбу починають з допомогою двох милиць, не стаючи на ногу, а лише злегка торкаючись нею поверхні. Поступово навантаження ЛФК збільшуються, в неї вводяться нові, більш складні вправи: колові рухи ногою, потім згинання-розгинання стопи. Для цього рекомендують катати стопою невеликий кулька або тенісний м’ячик.

В подальшому ЛФК додаються вправи на опір. Поряд з ЛФК в цей період для відновлення працездатності зазвичай призначають відновлюючий масаж і плавання в басейні. У завершальний період реабілітації головним завданням є відновлення повної працездатності пошкодженої кінцівки. У цей період ЛФК включаються довгі піші прогулянки по пересіченій місцевості, вправа на підйом-спуск по сходовим маршам, причому все це робиться вже без милиць.

Правильно і якісно проведена реабілітація є гарантією того, що після одужання проблем при русі травмованим суглобом не буде. Але все ж людям, що перенесли таку травму, завжди слід бути обережними, оскільки нерідко бувають випадки повторного перелому.