Операції на хребті

Операції на хребті

Операція на хребті – річ складна і небезпечна. І тому навіть хірурги не візьмуться за подібну операцію, поки буде хоч найменша можливість її уникнути. Хірургічне втручання призначають тільки в тих випадках, якщо повний комплекс консервативних терапевтичних методик виявився неефективним.

Зміст статті:

Чому виникає необхідність в операції

Сьогодні важко знайти людину не те що з ідеальним, а хоча б з відносно здоровим хребтом. Все частіше людям набридають міжхребетні грижі, а на сколіоз в грудному відділі або остеохондроз у шийному відділі хребта ми звертаємо увагу вже тоді, коли від болю можна лізти на стінку. Добре хоч, що в більшості випадків полегшити стан можна, виконуючи спеціальні вправи ЛФК. До операцій на хребті вдаються, коли немає іншого виходу.

Та й самі способи виконання операцій значно змінилися. Ще 20-30 років тому пацієнту могли запропонувати тільки хірургічне втручання, незалежно від того, в якому відділі хребта – шийному, грудному або поперековому – виявлялася проблема. Сьогодні перелік способів таких операцій значно розширився:

  • традиційне хірургічне втручання;
  • перкутанна дискектомия (вилучення міжхребцевого диска або його частини за допомогою маленького розрізу);
  • ендоскопічні операції (виконуються за допомогою невеликих точкових проколів, місце для яких визначають за допомогою комп’ютера або рентгенапарату);
  • микродискектомия (за допомогою інструментів мікрохірургії видаляється виступаюча частина диска);
  • нуклеопластика (усунення випинання міжхребцевого диска за допомогою електрода);
  • хемонуклеолиз (спосіб усунення хребетних гриж за допомогою введеного химопапаина).

Нові методи операцій об’єднані загальною назвою – малоінвазивні, або міні-операції. Сьогодні такі втручання можуть бути виконані амбулаторно з застосуванням місцевих знеболювальних засобів. Після них людини через 2-3 години вже виписують з клініки, а працездатність повністю відновлюється через 7-10 діб. Малоінвазивні операції на хребті коштують чималих грошей, але зате традиційне відкрите хірургічне втручання в них зведена до мінімуму.

У більшості випадків малоінвазивні втручання обмежуються невеликими проколами або розрізами, тому ризик при їх проведенні зменшений, ускладнення після операції на хребті зведені до мінімуму, а післяопераційний реабілітаційний період максимально скорочений.

Основні види хірургічного втручання на хребті

Незважаючи на великий прогрес у лікуванні, будь-які операції, вироблені на хребті, небезпечні можливими ускладненнями. Тому при незгоді з думкою лікаря або при сумнівах у його кваліфікації ви сміливо можете вимагати консультації в іншого фахівця або видачі направлення для обстеження в іншій клініці.

Сучасні операції розділені на декілька великих груп:

  • дискектомия;
  • ламинектомия;
  • артродез;
  • вертебропластика;
  • імплантація.

Дискектомия (видалення грижі на хребцевому диску) проводиться при необхідності зняти запалення або зменшити подразнення нерва в тих випадках, коли з-за утворилася грижі хребетний диск зміщується і затискає нерв. Ламінектомій (видалення розміщеної над спинномозковим каналом кістки) виконується, якщо з’являється потреба звести до мінімуму тиск на нерв, і єдиним способом домогтися цього залишається збільшення спинного каналу.

Артродез зазвичай виконується при значних пошкодженнях або зношеності хребетних дисків, з-за чого сусідні хребці труться один об одного, завдаючи людині нестерпні болі. В цьому випадку проводиться штучним шляхом зрощення двох (при необхідності і більше) кісток у хребетному стовпі. Вертебропластика – сучасний вид операцій, що з’явився не так давно. Цим словом називають маніпуляції по зміцненню пошкоджених ділянок хребта спеціальним кістковим цементом.

Можливим виходом при значних пошкодженнях буде заміна зношених міжхребцевих дисків на штучний імплант.

Імплант – це, фактично, протез, що встановлюється замість пошкодженого міжхребцевого диска. Раніше імплант забезпечував тільки жорстку фіксацію хребців, між якими був встановлений. Найчастіше така заміна призводила до перенавантаження сусідніх дисків і викликала сильні болі в місці імплантації. Сучасний високоякісний імплант повністю бере на себе основні функції міжхребцевих дисків, забезпечуючи рухливість хребта. Щоб заміна пройшла максимально безболісно, розроблені спеціальні вправи ЛФК.

Відновлювальна терапія після операції

Якщо операція спрямована на усунення причини болю, то завдання відновної терапії – допомогти людині адаптуватися до звичного способу життя. Реабілітація після операції на хребті триває від 2 місяців до півроку. В особливо складних випадках вона може тривати і вдвічі довше.

Результатом будь-якого хірургічного втручання на хребті є значне зменшення (і навіть повна відсутність) болю, яка мучила людини до цього. У пацієнта з’являється можливість нормально рухатися і справлятися з повсякденними справами. Але саме тут і криється чимала небезпека. Хворі починають надмірно навантажувати хребет, а через нетривалий час знову мучаться від болю, часто навіть більш сильною, чим до операції.

Важливо усвідомлювати, що самою операцією лікування не закінчується, і що відновлення після операції на хребті – невід’ємна частина процесу. Та позитивний кінцевий результат залежить від нього не менше, чим від вдалого результату хірургічного втручання. Відновлювальний період складається з 3 етапів.

На першому етапі пацієнту допомагають позбавитися від болю та відчуття оніміння після операції. Хворий повинен звикнути до «нового» хребту, особливо якщо в нього вставлений імплант, оскільки спочатку в післяопераційний період зазвичай присутнє почуття скошеності тулуба по відношенню до тазу.

Другий етап призначений для загальної післяопераційної стабілізації здоров’я і розкріпачення рухів. На третьому етапі відбувається своєрідна «обкатка» хребта, особливо коли була проведена заміна диска або імплантований імплант. У таких випадках новим і старим деталей хребта обов’язково потрібно дати час «притертися» один до одного.

Післяопераційна реабілітація – це комплекс заходів, що складається з лікувального масажу, ЛФК, мануальною та голкорефлексотерапії. Його головне завдання – якнайшвидше відновлення працездатності хребта.

Зазвичай 1 етап реабілітації пацієнт проходить в лікарні під наглядом лікаря, а 2 і 3 – амбулаторно. При виписці лікар обов’язково повинен скласти для пацієнта програму, розписавши в ній, які вправи ЛФК і в якій послідовності потрібно виконувати.

Післяопераційна ЛФК в домашніх умовах

Насамперед, для зменшення болю правильно застосовувати холод і тепло. Пам’ятайте, що холод звужує кровоносні судини, а тепло їх розширює. Тому перші кілька днів після операції для зменшення набряклості і зняття запалення в місці операції краще використовувати холодні компреси. А коли запальний процес піде, для посилення лікувального впливу мазей і гелів потрібен теплий компрес.

Щоб уникнути болю при русі, особливо в перші дні після операції, потрібно постійно контролювати свої рухи. Уникайте поворотів і нахилів тулуба, особливо при фіксованому положенні ніг. Виконуйте вправи для підтримки правильної постави. Особливо важливо дотримуватися цих правил, якщо хребет вставлений імплант, інакше він може зміститися.

Коли в комплекс ЛФК вводяться вправи з нахилами, в перші тижні виконуйте їх дуже обережно, намагаючись при цьому тримати спину як можна рівніше. Ці ж вправи потрібно виконувати і при звичайному опусканні-вставанні з ліжка.

Якщо в лікувальній фізкультурі присутні вправи на підняття і перенесення обважнювачів (в тому випадку, якщо операція проводилася на шийному відділі хребта), то виконувати їх потрібно, не згинаючись, а присідаючи з прямою спиною. Вправи по перенесенні вантажу виконуйте, тримаючи вантаж з боків рівномірно розподіливши його на обидві руки.

У майбутньому не можна ніколи забувати, що незалежно від того, в якому відділі та яке хірургічне втручання відбулося (видалена грижа або вставлений імплант), цілісність хребта все ж залишається порушеною. І якщо пацієнт не побереже його і не стане вести розумний спосіб життя, наслідки можуть бути дуже сумними.

Leave a Comment (0) ↓