Мієлодисплазія попереково-крижового відділу хребта

Мієлодисплазія попереково-крижового відділу хребта

До терміну мієлодисплазія попереково крижового відділу хребта відносять цілий ряд захворювань опорно-рухового апарату: спина біфідо, міжхребцеві грижі, рахишизис, сирингомиелия. Кожне із захворювань має свої причини, симптоми та особливості лікування.

Зміст статті:

 

Симптоми

В переважаючій кількості ситуацій мієлодисплазія проявляє себе різними патологіями у розвитку спинного мозку та опорно-рухового апарату. Найчастіше діагностується спинна грижа. Інтенсивність проявів захворювання обумовлена тяжкістю ураження хребетного стовпа. До ключових проявів недуги відносять:

  • Порушення неврологічного характеру, які проявляються в нижніх кінцівках (паралічі);
  • Зменшення сприйнятливості;
  • Дисфункції в тонусі і в м’язовому апараті ніг;
  • Погіршення рефлекторної діяльності;
  • Нездатність утримувати випорожнення кишечника і сечового міхура;
  • Викривлення хребта, порушення ходи;
  • Важкі патології, які проявляються у погіршенні трофіки. Підсумком стає поява тривало не загоюються виразок на ногах;
  • Гальмування фізіологічного і психічного розвитку;

У процесі розвитку недуги відзначається дисфункція у роботі органів малого тазу.

Як розпізнати патологію

При проведенні діагностики важливим є клінічне дослідження. Під час виявлення різних збоїв неврологічного характеру, доктор може візуалізувати ступінь ураження спинного мозку в різних відділах хребта.

Важливими є інструментальні способи обстеження. Дитина обов’язково повинен пройти такі процедури:

  • Нейросонограмма;
  • МРТ;
  • Електронейромиограмма;
  • Рентгенографія уражених відділів хребетного стовпа, рук або ніг при необхідності.УЗД органів сечовидільної системи, органів черевної порожнини;

 

В переважаючій кількості ситуацій, при наявності миелодисплазии зазначається раніше обтяжене протягом періоду виношування малюка.

Методи лікування

При виборі методів лікування і складання схеми терапії доктором обов’язково враховується форма недуги, ступінь розвитку, інтенсивність симптоматики. Для складання схеми терапії зазвичай потрібно консиліум декількох вузьких фахівців – неонатологи, невролога, нейрохірурга, ортопеда. Основними завданнями терапевтичних заходів є:

  • Поліпшення рухової активності;
  • Підвищення сили і рівня рухової активності в тих кінцівках, які вразила патологія;
  • Запобігання ймовірних ускладнень;
  • Самообслуговування і соціальна адаптація малюка.

Хірургічне втручання

Під час боротьби з миелодисплазией оперативне втручання необхідне для порятунку від вроджених порушень, проводиться також пластика та усунення міжхребцевої грижі. Екстрене втручання необхідно в тій ситуації, коли відбувається розрив спинномозкових оболонок. Часто він супроводжується рясною кровотечею і витіканням ліквореї.

 

Тривалість реабілітації після хірургічного втручання обумовлена результативністю самої операції і усуненням симптомів неврологічного характеру.

Медикаментозні засоби

Використання різних медикаментів є важливим етапом в терапії такого захворювання, як мієлодисплазія. Якщо є такі ознаки, як парези кінцівок, зазвичай призначаються такі лікарські препарати – Прозерин, Галантамін. Завданням даних медикаментів є підвищення тонусу м’язової системи. З допомогою стимуляторів м’язового апарату проводиться курс терапії. Його тривалість становить не менше трьох тижнів, після чого роблять перерву і знову відновлюють курс терапії.

При підвищеному вмісті спинномозкового ексудату в головному мозку застосовуються дегитратационние препарати (Діакарб, магнію сульфат). Обов’язковим є прийом Аспаркама, завданням якого стає збереження оптимального показника калію в організмі. З допомогою Церебролізину, Пірацетаму регулюється діяльність центральної нервової системи. Практично завжди обов’язковим є прийом лікарських засобів, що відносяться до групи В. Під час призначення будь-яких препаратів слід враховувати вік, ступінь тяжкості хвороби, маса тіла малюка.

Немедикаментозне лікування

Проведення додаткових процедур є складовим етапом в лікуванні миелодисплазии. Всі методи призначаються тільки лікарем, беручи до уваги ступінь патології та тяжкості стану.

Застосовуються такі терапевтичні заходи:

  • Лікувальна фізкультура – відіграє позитивну роль у лікуванні малюків, стан яких обтяжене парезом або паралічем. Застосовуються пасивні маніпуляції, які плавно переходять на активні дії. Рекомендується пройти навчання батькам азов лікувальної фізкультури, щоб вони змогли навчити дитину необхідної гімнастики;
  • Застосування лікувального масажу доцільно при наявності уражень у кінцівках. Також такі процедури зміцнюють тонус м’язового апарату, позитивно впливають на стан опорно-рухового апарату, витягають вражений хребець;
  • Фізіотерапія, яка включає в себе магнітотерапію, електрофорез, ультразвук.

Масаж проведуть батьки самостійно в домашніх умовах, попередньо навчившись у доктора.

Профілактика

Щоб зменшити небезпека появи вроджених аномалій розвитку у дитини, рекомендується вживати заходів. Вагітна повинна повноцінно і збалансовано харчуватися, обов’язково — виключення негативних пристрастей. Вживання перорально медикаментозних засобів — за попереднім призначенням лікаря.

Дуже важливо контролювати стан під час вагітності, запобігати ризик виникнення внутрішньоутробного інфекційного процесу.

При виключенні всіх факторів, які негативно позначаються на розвитку плоду, можна знизити небезпеку вроджених патологій у малюка.

Leave a Comment (0) ↓