Лфк при компресійному переломі хребта

ЛФК, фізіотерапія і масаж при компресійному переломі хребта – три головних складових системи реабілітації постраждалих. Завдяки їм вдається усунути результати тривалої нерухомості, підтримувати м’язи в тонусі і зберегти гнучкість хребта.

Зміст статті:

• В чому особливість компресійного перелому хребта
• Періоди лікувальної фізкультури при компресійному переломі
• Особливості ЛФК на початковому етапі
• Комплекс вправ у другому відновлювальному періоді
• Лікувальна гімнастика в третьому періоді
• Заключний період лікувальної фізкультури

Компресійний перелом хребта відбувається не від удару по хребетному стовпа, а від його стиснення. При такій травмі хребець не стільки ламається, скільки деформується. Його передня пластинка ламається, в результаті чого хребець сплющується, стає клиновидним, а вище знаходиться хребець зміщається вперед і вниз.

Компресійний перелом більше характерний для поперекового або нижнегрудного відділу хребта, в залежності від характеру травми. Якщо сила удару припала на ноги чи сідниці (наприклад, при приземленні після стрибка), то страждає поперековий відділ, а якщо на голову або шию (як при пірнанні вниз головою), то нижній грудній. При значних деформаціях задня частина хребця вдавлюється в хребетний канал, здавлюючи або навіть пошкоджуючи спинний мозок.

Найчастіше, якщо деформація незначна, хребець продовжує виконувати свої функції, і людина може навіть не підозрювати про травму, особливо якщо у нього вже є інші проблеми з хребтом.

Якщо деформація хребта не перевищує третини його висоти, то такі травми можна лікувати консервативними методами. В такому лікуванні велике значення мають ортопедичні заходи. Вони спрямовані на додання тілу хворого оптимального положення.

Пацієнта треба покласти на ліжко, обов’язково жорстку. Сама постіль повинна перебувати під ухилом, з таким розрахунком, щоб голова лежачого людини перебувала на 0,4–0,6 м вище рівня ніг. Хворого пропущеними під мишки спеціальними ременями прикріплюють до узголів’я ліжка, а для розвантаження напруги в хребті під шию або поперек підкладають ватно-марлеві валики. Таке положення тіла дозволяє максимально розвантажити вісь хребта і допомагає розтягнути передню поздовжню зв’язку. Все це сприяє розтягуванню хребців у хребетному стовпі, зменшуючи тим самим їх здавлювання.

При компресійних травмах хребта ЛФК складається з 4-х періодів. Кожен з цих періодів має певні завдання.

1-й період триває перші тиждень–півтора після отриманої травми.
Головною метою ЛФК в цей період є поліпшення самопочуття травмованого і максимальне збереження його працездатності м’язів.

2-й період протікає близько місяця після отриманої травми.
Основною метою ЛФК стає стимулювання кровообігу в травмованому місці, що дозволяє максимально прискорити процеси регенерації, вироблення т. н. м’язового корсета і підготовку хребта до більш інтенсивного режиму руху. Зазвичай в середині другого періоду хворому дозволяють лягти на живіт, що дає можливість додати в ЛФК вправи з цього вихідного положення.

3-й період подальшого відновлення рухливості.
Мета ЛФК – подальше відновлення рухливості хребців. У цей час збільшується інтенсивність і тривалість занять ЛФК. В гімнастичний комплекс починають вводити вправи з обтяженням, а також деякі елементи вправ з посиленням, щоб сприяти подальшому зміцненню його м’язів.

4-й період – з моменту відновлення самостійного руху хворого фактично до повного його одужання.
Комплекс гімнастичних вправ спрямований на відновлення повної рухливості хребта, закріплення порушених через травми навичок руху та вироблення правильної постави.

Під час занять відбувається плавний перехід до повної осьовому навантаженні травмованого хребта.

Основу ЛФК в початковому періоді складають різні дихальні вправи, а також загальнорозвиваюча гімнастика дрібних і середніх груп м’язів і суглобів. Самостійно активно рухати ногами в цей час можна виключно в полегшеному варіанті, не відриваючи стопи від ліжка. І обов’язково по черзі, оскільки навіть при простім піднятті прямої ноги довгі м’язи спини відчувають напругу, небезпечне для травмованого больовим синдромом. Підняття одночасно обох прямих ніг категорично заборонено, оскільки це рух у декілька разів збільшує навантаження на передні відділи хребців, постраждалих від компресії.

Проводять ЛФК в цей період виключно індивідуально і обов’язково під безпосереднім контролем лікаря. Одне заняття триває від 10 до 15 хв. Вправи підбираються такі, щоб їх можна було виконувати, лежачи на спині.

Основний упор в 1-му періоді робиться на почергові ковзаючі рухи стопами ніг по площині ліжка. Також показаний своєрідний «місток». Під час його виконання хворий, спираючись на лопатки і стопи, піднімає на кілька секунд таз.

Перший період вважається завершеним, коли хворий може підняти вгору під кутом 45 градусів пряму ногу, не відчуваючи болю в травмованому місці.

На цьому етапі відбувається поступове збільшення загального навантаження на організм. Для цього тривалість занять поступово збільшують з 10-15 до 20-25 хв. Також поступово ускладнюють виконувані вправи і збільшують число повторів.

Основу ЛФК в цей час становлять статичні та динамічні вправи для рук, а також зміцнюють вправи для м’язів спини і черевного преса. Щоб створити комфортні умови для відновлення пошкоджених хребців, упор робиться на виконання різноманітних вправ на прогинання хребта в грудному і поперековому відділі. Виконання таких вправ сприяє похиле положення ліжка, оскільки воно здатне передати значну частину тяжкості піднесеного тулуба залишилися лежати на ліжку іншими частинами тіла, для яких поверхня ліжка служить упором.

Разом з вправами на прогинання хребта у цьому періоді практикуються і вправи для зміцнення м’язів спини і черевного преса. Допускаються також активні рухи відірваними від площини ліжка ногами. Але вони повинні обов’язково виконуватися з перемінним чергуванням ніг.

Коли хворий у змозі підняти одночасно обидві ноги під кутом 45 градусів, не відчуваючи при цьому русі болю, можна переходити до третього періоду ЛФК.

В 3-му періоді йде підготовка травмованого хребта до поступового переходу на осьову навантаження. В цей час до старих вправ можна додавати вправи з вихідних положень на четвереньках і на колінах. Перше положення дозволяє вигинати шийний і поперековий відділи хребта, зменшуючи його загальну навантаження.

Друге призначене для поступової адаптації тіла до вертикального положення. При виконанні вправ з цього положення тулуб потрібно трохи відхиляти назад, щоб центр ваги доводився на область не передніх, а задніх відділів хребців. На початковому етапі роботи з цього вихідного положення обов’язково потрібно дотримуватися руками за спинку ліжка.

Обидва ці вихідні положення дають можливість виконувати вправи для зміцнення м’язів спини і всього тулуба, а також вправи на координацію рухів. В основному це легкі нахили тулуба вперед, назад і в сторони, які до середини 3-го періоду замінюються на невеликі пересування рачки, а на завершальному його етапі – і на колінах.

В цьому періоді вже можна виконувати вправи з одночасним відривом обох ніг від площини ліжка. Хоча піднімати прямі ноги вгору під кутом 90 градусів до лежачого тілу все ж ще не рекомендується. З положення лежачи на спині гімнастику можна робити на горизонтально опущеною ліжка.

Для виконання вправ з вихідного положення лежачи на животі здійснюють корекцію тіла, підкладаючи під груди марлево-ватний валик (т. зв. гиперекстензионная поза).

Починається він, коли хворий може самостійно стати на ноги. На початковому етапі цих занять хворому потрібно навчитися правильно вставати. Робити це потрібно з положення «на животі», оскільки положення «сидячи» для хворого все ще залишається під забороною. З цього положення потрібно зрушити до краю ліжка, спертися об підлогу однією ногою, потім, використовуючи силу рук, випрямити тулуб і опустити з ліжка, іншу ногу.

У цьому періоді поступово ЛФК вводяться вправи, що виконуються з положення стоячи. Спочатку це нескладна гімнастика: легкі нахили назад, повільні перекати стопи з носка на п’ятку і назад, почергове відведення ніг в сторони. По мірі зміцнення хребта й відновлення рухових навичок комплекс урізноманітнюють більш складними вправами: напівприсіданнями з прямою спиною, активними рухами в гомілковостопному суглобі, а також заняттями біля гімнастичної стінки або з різними гімнастичними предметами.

Надалі хворому дозволяють здійснювати піші прогулянки, поступово збільшуючи їх тривалість. Коли хворий через 1,5–2 години такої прогулянки не відчуває навіть найменшого дискомфорту в травмованій ділянці хребта, йому дозволяють приймати сидяче положення.

Компресійний перелом хребта – травма дуже серйозна, і до її лікування потрібно підходити відповідально. Комплекс вправ для кожного періоду лікування повинен підбирати виключно лікар, виходячи з тяжкості травми та загального фізичного стану хворого. Також завжди слід пам’ятати, що лікування не закінчується моментом виписки з лікарні.

Регенерація ушкоджених відділів хребта триває не менше 10-12 місяців, і весь цей час потрібно строго дотримуватися приписи лікаря. Тільки в цьому випадку можливе повне відновлення працездатності зламаних хребців.